Як бізнес може боротися з домашнім насильством. Приклад медіахолдингу

Кожен п’ятий працівник чи працівниця переживали насильство протягом останніх 12 місяців, а 81% з них – жінки. Про це свідчать результатами дослідження Фонду ООН у галузі народонаселення “Гендерна рівність та відповідь на домашнє насильство в приватному секторі в Україні: заклик до дії”.

Як пише “Вона Хаб”, 78% опитаних погоджуються з тим, що домашнє насильство негативно впливає на професійне життя постраждалих.

Зокрема, йдеться про моральне та фізичне виснаження, низький рівень концентрації на робочому процесі, депресію, дратівливість, загальне погіршення психологічного клімату в колективі.

Через домашнє насильство постраждалі змінювали місце проживання, були змушені пропускати роботу або взагалі втрачали заробіток.

Протидія домашньому насильству у бізнесі. Приклад Starlight Media

Українські компанії почали більш уважно ставитися до проблематики домашнього насильства всередині свого колективу. Ще із початком пандемії UNFPA повідомляло про стрімке зростання кількості постраждалих і звернень на гарячі лінії.

“І пам’ятаю, що звертаючись в управління для розгляду першої в країні програми про протидію домашньому насиллю в приватному секторі, я запитала: “Розумієте, кожного разу, коли людина вимикає камеру, ми ж насправді не знаємо, це тому що сьогодні поганий ранок чи щось відбувається на фоні, або за вимкненою камерою ховаються синці або сліди насильства”, – згадує директорка із комунікацій та сталого розвитку Starlight Media Яна Гончаренко в інтерв’ю NV.

Вона наголошує: бізнес має пам’ятати, що тема домашнього насильства – це не просто тема соціального напрямку. Абсолютно точно людина, яка є постраждалою від домашнього насильства, психологічного, фізичного, це як мінімум людина, якій складно зберігати ефективність.

“Тому, навіть, якщо ви дуже великий прагматик і хочете бізнес-програму міряти показниками ефективності, це рівно той випадок”, – підкреслила пані Яна.

Так у Starlight Media з’явилася перша бізнесова програма в Україні з підтримки постраждалих від домашнього насильства.

“Ми намагалися подумати про проблему комплексно, тож з одного боку, якщо хтось із наших людей постраждав від насильства, він може звернутися до корпоративної психологічної служби підтримки, за це заплатимо ми”, – пояснює директорка із комунікацій.

Якщо в сім’ї постраждалої чи постраждалого є дитина (а дитина завжди є також постраждалою, якщо вона перебуває в сім’ї, де є домашнє насильство), компанія оплачує і її психологічну допомогу.

Також компанія забезпечує юридичний супровід та безпекові питання, надає матеріальну допомогу.

Важливо, що в Starlight Media також вирішили переглядати зайнятість людини, постраждалої від домашнього насильства. Зокрема, пропонується гнучкіший графік роботи, зміна навантаження та звільнення від певних зобов’язань, наприклад, публічних виступів. При цьому, компанія зберігає заробітну плату такому співробітнику чи співробітниці.

“Ми готували програму, і так почався діалог. Спільно з UNFPA ми провели навчання для персоналу і запропонували всім охочим стати амбасадорками та амбасадорами теми. Власне, більше ста людей прийшло на навчання.

І тепер я впевнена, що, якщо людина звернеться до своєї колеги, є значно більша вірогідність, що колега точно знатиме, як коректно зреагувати, як підтримати, як не нашкодити, і куди попросити звернутися, щоб людина отримала допомогу”, – підсумувала пані Яна.

Як виявити та допомогти колезі, що страждає від домашнього насильства

Варто пам’ятати, що створення робочого простору, де безпечно та панує атмосфера підтримки – відповідальність кожного з нас. Саме колектив може допомогти колезі небайдужою позицією.

Як показує статистика, найчастіше колектив помічав у постраждалих такі ознаки як, помітні тілесні ушкодження (19%), часті захворювання (18%), депресія (17%), неспроможність зосередитися (13%), відсутність або запізнення на роботу (12%) та підвищена чутливість до питань, що стосуються сімейного життя (11%).

Кожен співробітниця чи співробітник можуть звернути увагу на певні тривожні ознаки у вигляді та поведінці свого колеги:

• має або мала(-в) синці, подряпини або переломи кісток;
• приховує чи намагається приховати синці або травми;
• надає пояснення щодо пошкоджень, які здаються сумнівними;
• іноді носить одяг, невідповідний сезону (довгі рукави в спекотну погоду);
• робить надлишковий макіяж, який може приховувати травми;
• часто працює допізна, навіть коли в цьому немає потреби;
• демонструє зміни у поведінці (тривожність, замкненість, наляканість);
• починає вживати наркотики або алкоголь, щоб розрадити себе;
• тривалий час відсутній на роботі (наприклад, стає більше днів «на лікарняному», неоплачуваних відпусток, незрозумілих прогулів);
• часто запізнюється;
• має проблеми з концентрацією уваги;
• працює повільно;
• має труднощі з прийняттям рішень;
• просить “піти йому назустріч” (змінити графік робочих змін, перевести на інше місце роботи);
• як правило, має більше труднощів під час виконання своїх професійних обов’язків.

Утім, важливо пам’ятати, що ці тривожні ознаки – це наче червоні прапорці, що вказують на якісь негаразди. Проте, вони можуть бути також пов’язані не лише з домашнім насильством, а й іншими проблемами чи обставинами, тому не слід поспішати з висновками.

“Побачити – Назвати – Перевірити”

Тут на допомогу приходить метод “Побачити – Назвати – Перевірити”.

Побачити: звертайте увагу на голос інтуїції, яка підказує, що наявні якісь негаразди; знайдіть у собі готовність поглянути на ситуацію неупереджено; підсумуйте, які є тривожні ознаки та визначте, чи існують фактори ризику.

Назвати: подолайте свої вагання; назвіть, що вас тривожить, можете звернутися із такими фразами, як “я переживаю за вас”, “мене занепокоїло”.

Обов’язково варто назвати причину свого занепокоєння, але при цьому використовувати тільки факти, наприклад “Я бачила (-в) та чула (-в), що …”.

Також потрібно діяти обережно і не засуджувати, не робити квапливих висновків – це може не бути ситуацією насильства.

Перевірити: власне, перевірити, чи ситуація небезпечна. Якщо небезпечна, то викликати екстрену допомогу. Також варто не намагатися виправити ситуацію, а ставити більше запитань.

Необхідно також перевірити, чи готова потенційна жертва вислухати вас у цей час? Чи ви підходяща людина, щоб запитати її про ситуацію.

Водночас варто звернутися до професіонала, наприклад, керівника служби безпеки на роботі, менеджера з персоналу, консультанта з питань насильства щодо жінок, та назвати те, що бачили (лише факти), а потім проконсультуватися про подальші дії.

Корисні поради щодо можливих фраз: “Я за вас хвилююсь. Усе гаразд? Чи можу я чим-небудь допомогти?”, “Я готова (-вий) вас вислухати». І якщо ви відчуваєте, що людина готова для цього, спитайте: “Чи вам завдають болю?”.

Важливо!

Є перелік контактів допомоги, куди можуть звернутися постраждалі від домашнього насильства.

102 – Національна поліція України

15 47 – Урядова гаряча лінія з питань запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Цілодобово, безплатно.

116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного) – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства. Цілодобово, анонімно, безкоштовно.

До того ж в Україні відкриваються сервіси для постраждалих від домашнього насильства – кризові кімнати, притулки та денні центри. Можна зателефонувати за контактами допомоги та дізнатися, чи є такі спеціалізовані служби підтримки у конкретному населеному пункті.

Фото: Pixabay